ВООЗ представила аналіз фінансування реабілітаційних послуг в Україні у 2023–2024 роках та надала рекомендації щодо подальших реформ. Попит на допомогу зростає через наслідки війни, старіння населення та поширення хронічних захворювань, однак система досі стикається з низкою бар’єрів.
Зростання потреби у реабілітації
В Україні зростає кількість людей, які потребують відновлення після травм, інсультів, хронічних хвороб та бойових поранень. За даними ВООЗ, лише після інсультів понад 40% пацієнтів виходять зі стаціонару з вираженими обмеженнями, але реабілітацію отримує менша частина з них. Це свідчить про обмежений доступ до послуг і слабкі механізми направлення пацієнтів.
Від 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022-му, попит на реабілітацію зріс у кілька разів. Разом із воєнними травмами збільшилася кількість випадків інсультів, опорно-рухових порушень та інших станів, що вимагають тривалої відновлювальної допомоги.
Читайте також: Реабілітаційний центр “Спіріт”. Як військовим допомагає іпотерапія
Фінансування: більше грошей, але без чіткого пріоритету
Частка реабілітації у Програмі медичних гарантій зросла з 1,2% у 2020 році до прогнозованих 4% у 2025-му. Водночас ресурси витрачаються нерівномірно: значні кошти спрямовуються на лікування легких розладів опорно-рухового апарату, тоді як пацієнти з інсультами чи тяжкими травмами залишаються недоохопленими.
Доступ до послуг сьогодні визначається лише діагнозом, без оцінки функціональних обмежень людини. Це призводить до того, що частина пацієнтів не отримує допомоги, навіть маючи значні проблеми зі здоров’ям. У системі фіксуються випадки маніпуляцій з кодами діагнозів для обходу правил.
Слабка взаємодія між рівнями допомоги
Лише 6% пацієнтів після стаціонарної реабілітації у 2024 році продовжили відновлення амбулаторно. Основні причини — нечіткі маршрути пацієнтів та відсутність ефективних механізмів направлення. Через це багато людей або переривають лікування, або змушені залишатися у стаціонарі довше, ніж необхідно.
Не визначено і роль реабілітації на рівні громади, де послуги могли б стати доступними для більшої кількості людей. Первинна ланка охорони здоров’я має потенціал у виявленні ранніх ознак втрати функцій, але цей ресурс майже не використовується.
Читайте також: Реабілітаційна система України перевантажена через війну та нестачу фахівців
Розвиток мережі закладів і нові моделі послуг
З 2023 року Національна служба здоров’я запровадила диференційовану оплату реабілітації для стаціонарних і амбулаторних випадків, а також систему рівнів складності лікування. У 2025-му до Програми медичних гарантій включили послуги, які може надавати один фахівець (монопрофесійні). Це має розвантажити командний підхід там, де він не обов’язковий, але експерти застерігають від ризику роздроблення системи.
Попри зрушення, фінансування залишається нерівномірним. У 2024 році близько 3% закладів отримали майже п’яту частину всього бюджету на стаціонарну реабілітацію, серед них — приватні клініки та санаторії поза основною мережею лікарень. Це ставить під сумнів ефективність розподілу коштів і потребує перегляду підходів до контрактування.
Як змінити оплату послуг
Сьогодні фінансування ґрунтується на оплаті за цикл лікування, що триває не менше 14 днів. Це призводить до надмірного або недостатнього надання послуг. Рекомендація ВООЗ — перейти на оплату за госпіталізацію, адаптуючи тарифи до складності випадку та реальних витрат.
Пропонується також переглянути групи складності, встановити справедливіші коефіцієнти оплати та враховувати не лише кадрові ресурси закладу, а й реальні потреби населення. Важливим кроком має стати розширення фінансування високоефективних втручань, як-от рання реабілітація після інсультів.
Читайте також: Україна розвиває реабілітаційну систему: Віктор Ляшко окреслив досягнення та плани