В Україні вперше презентували соціологічне дослідження, яке комплексно вивчає репродуктивний досвід жінок з інвалідністю. Авторки — голова ГО «Безпечне народження» Вікторія Лучка та кандидатка соціологічних наук, співробітниця Інституту народознавства НАН України Ганна Заремба-Косович — зібрали історії 14 жінок із різних регіонів. На жаль, в українському суспільстві досі домінують стереотипи, через які право на материнство доводиться відстоювати навіть у лікарняних стінах.
Читайте також: Спека, якість повітря, вартість страхування – як зміна клімату впливає на наші домівки та здоров’я
Фізичні та інформаційні бар’єри
Багато опитаних жінок згадують труднощі з доступом до медичних послуг. Вагітних доводилося переносити на руках до кабінетів через відсутність ліфтів. Попри заяви представників системи охорони здоров’я про архітектурну доступність закладів та наявність спеціального обладнання, досвід респонденток доводить протилежне. “Я не могла потрапити на УЗД, поки мене два чоловіки не занесли на руках, бо там сходи, а ліфта нема… Брали і несли. І це ж треба акуратно, бо я ж вагітна. Не дай Бог впасти”, — розповіла одна з респонденток.
Окремим викликом є відсутність адаптованої інформації. Для жінок із порушенням зору чи слуху доступ до інструкцій, результатів аналізів чи навіть до самого процесу пояснення лікарем є обмеженим. Це підсилює відчуття залежності та недовіри до медичної системи.
Брак статевого виховання
Більшість респонденток із дитинства не отримували базових знань про власне тіло, контрацепцію чи репродуктивне здоров’я. Для деяких вагітність була несподіванкою, а частина жінок розповіли про випадки насильства. Відсутність системної сексуальної освіти та табуйованість теми у родинах і школах призводить до глибокого нерозуміння власних прав і можливостей.
Упередження та страхи
Суспільство часто розглядає жінок з інвалідністю крізь подвійний фільтр: з одного боку їх відмовляють від материнства, з іншого — тиснуть із вимогою «реалізуватися як жінка». “Жінка, яка не пізнала материнства, не вважається повноцінною жінкою”, — каже одна з опитаних жінок. Водночас лікарі іноді переконують зробити аборт, навіть звертаючись до батьків вагітних. Респондентки описують сильний страх перед вагітністю та пологами. Дехто приховував вагітність від родини, боячись осуду чи примусу до переривання. У лікарнях жінок могли зустрічати прогнозами, що дитина «не виживе» або «народиться з патологіями», що ставало серйозним моральним тиском.
Під пильним контролем
Досвід пологів у опитаних відрізняється. Одних зустрічали консиліумами лікарів та надмірною увагою, інших — байдужістю або навіть відмовою прийняти пологи.
А от після пологів на жінок з інвалідністю може чекати новий виклик — упереджене ставлення медперсоналу чи соціальних служб. Їх переконують відмовитися від дитини або проводять перевірки, чи здатна мати утримувати оселю в чистоті. Такі практики підсилюють стигматизацію замість того, щоб пропонувати реальну допомогу.
Попри труднощі, історії жінок свідчать: підтримка родини, доступність інформації та людяне ставлення лікарів дозволяють їм успішно реалізовувати своє право на материнство. Авторки дослідження рекомендують впроваджувати принцип безперервності догляду, створювати партнерські стосунки між медиками та жінками й навчати персонал коректній комунікації. Йдеться не лише про медичні стандарти, а про зміни у ставленні — від упередження і стереотипів до поваги та рівності.
Читайте також: Містам потрібні дерева, але іноді їх доводиться зрізати – чому це важливо і як робити правильно