Українська інтерн-медик і волонтерка Валерія Безлуцька розповіла про свій шлях — від допомоги дітям в Україні до співпраці з Німецьким Червоним Хрестом. Її історія — це приклад того, як професійні знання та особиста відданість можуть трансформуватися у реальну підтримку людей, які опинилися у кризових обставинах, як вдома так і за кордоном.
Перші кроки у волонтерстві
Ще студенткою Валерія почала працювати з дітьми, які потребували особливої уваги. Вона робила майстер-класи, маленькі свята й долучалася до проєктів для дітей, що лікувалися від онкології. «Я бачила, як проста увага змінює дітей. Для них важливо було відчути, що вони не самі», — згадує вона.
Поступово волонтерська діяльність переплелася з медициною. Вона брала участь у донорських акціях, навчалася на тренінгах Червоного Хреста з надання першої допомоги. Саме тоді з’явилося розуміння, що ці дві сфери можуть стати нерозривними.
Війна і нові виклики
24 лютого 2022 року стало переломним моментом. Херсон – рідне місто Валерії, опинився в окупації, а вона залишилася в Києві. «З перших днів я зрозуміла, що не зможу стояти осторонь. Було страшно, але ще страшніше — нічого не робити», — розповідає вона.
Валерія займалася передусім допомогою лікарням з пошуку ліків. Вони разом, із друзями маючи медичну освіту шукали де можна знайти необхідні для пацієнтів у лікарнях препарати. Особливо гострою була потреба в медикаментах для онкохворих. «Ми знали, що кожна затримка могла коштувати життя», — пояснює вона.
Читайте також: Як змінився Український Червоний Хрест за три роки великої війни
Німецький Червоний Хрест: новий досвід
Згодом Валерія почала співпрацю з Німецьким Червоним Хрестом. Це стало можливістю не лише передати власний досвід, а й навчитися нових практик. «У Німеччині я побачила, як працює система, де кожен процес відточений. Там є протоколи, інструкції, команди підтримки. Але водночас я розуміла, що в Україні ми часто працюємо в умовах, де жоден протокол не передбачає реалій. І тоді рятує лише гнучкість і швидка реакція», — говорить вона.
У Німецькому Червоному Хресті вона брала участь у проєктах з організації навчань по першій медичній допомозі. Її український досвід дозволяв краще розуміти людей, які щойно пережили війну. Коли займалась волонтерством у лікарнях, то часто перекладала з німецької на українську, що кажуть лікарі. «Коли ти сам знаєш, що таке тривога від сирени чи ніч у підвалі, то твої слова інакше звучать для тих, хто пройшов те саме», — пояснює Валерія.
Читайте також: Максим Доценко: Червоний Хрест – це відображення обличчя держави
Міжнародна співпраця і сила спільності
Валерія переконана, що співпраця між Україною та міжнародними організаціями має величезне значення. «Німецький Червоний Хрест показав мені, що глобальні стандарти можна поєднувати з нашим унікальним досвідом», — каже вона.
Символ незламності
Для Валерії волонтерство стало більше, ніж справою життя. «Коли я бачу врятовану людину, усмішку після допомоги, це додає сил. Це моє паливо, яке рухає далі», — зізнається вона.
Її історія — приклад того, як особистий досвід може трансформуватися у професійність, а співпраця з міжнародними структурами — у нові стандарти підтримки.
Читайте також: Український Червоний Хрест закликає захищати емблему від неправомірного використання