Діти часто чутливі до різких і несподіваних звуків. Навіть перебуваючи у безпечних умовах — удома, у школі чи на дитячому майданчику — вони можуть відчувати сильну тривогу, хвилювання чи навіть паніку. Це особливо помітно під час війни, коли гучні звуки асоціюються з небезпекою. У такі моменти дитині найважливіше мати поруч «безпечного дорослого» — людину, чия поведінка зрозуміла та передбачувана.
«Коли дитина стикається з гучними звуками, вона потребує дорослого, який стане для неї опорою. Це має бути той, до кого можна звернутися по допомогу і чия реакція буде стабільною та спокійною», — пояснює психологиня Анна Лущик.
Читайте також: Психологи – для психів, а я ж нормальна. Як групи підтримки руйнують стигму щодо психологічної допомоги
Методи для зниження тривоги
Лущик наголошує, що корисними є всі техніки, спрямовані на зняття напруги та повернення контакту з тілом. Вона у своїй роботі посилається і на напрацювання дитячої психологині Світлани Ройз, яка розробила низку простих вправ для дітей.
«Дихальні техніки — один з найефективніших інструментів. Це може бути глибокий вдих і повільний видих або, наприклад, гучний видих із перетворенням цього процесу на гру. Світлана Ройз створила спеціальні картки «вдих–видих», які роблять вправи цікавішими для дітей», — говорить психологиня.
Додатково допомагають вправи на відновлення контакту з тілом: легкий масаж вушок, техніка «обійми метелика», стискання антистрес-іграшки чи м’ячика. Також корисно слухати улюблену музику чи аудіоказки у навушниках, пити воду маленькими ковтками або мати під рукою льодяники чи сухофрукти.
«Дітям дуже важливо мати щось маленьке і відоме, що можна взяти в руки, — маленьку іграшку, брелок чи м’ячик. Це створює відчуття контролю та знижує рівень тривоги», — підкреслює Анна Лущик.
Читайте також: Що робити, якщо людина пережила обстріл або вибух — поради психологині
Дії знайомих і незнайомих дорослих
У звичних умовах підтримку дитині надають близькі. Однак бувають ситуації, коли поруч опиняються незнайомі дорослі — наприклад, під час евакуації або у сховищі.
«Тоді перш за все потрібно присісти на рівень очей дитини, щоб встановити контакт. Спокійно представитися, пояснити, що відбувається. Фізичний контакт можливий лише з дозволу дитини», — каже, психологиня.
Вона наголошує, що дорослим важливо уникати поспішних обіцянок на кшталт «це скоро закінчиться», якщо в цьому немає впевненості. Натомість слід бути поряд, говорити простими словами і допомогти дитині застосувати техніки зниження тривоги.
«Найважливіше — залишатися поруч і демонструвати стабільність. Навіть невеликий рюкзачок із улюбленою іграшкою, водою, навушниками чи картками з простими вправами може стати тією опорою, яка допоможе дитині почуватися спокійніше», — підсумовує Анна Лущик.
Читайте також: Як допомогти при панічних атаках і кризах: практичні поради від психологині
