Новий національний огляд стану захисту, підготовлений УВКБ ООН спільно з Офісом Омбудсмана України та партнерами, фіксує глибоку вразливість значної частини населення і дає чіткі орієнтири для держави та гуманітарних організацій. Опитування, проведене в березні-квітні 2025 року на репрезентативній вибірці домогосподарств і доповнене інтерв’ю з ключовими інформантами, показує високі рівні невпевненості в безпеці, поширені психосоціальні проблеми, обмежену мобільність і підвищену житлову та економічну вразливість особливо серед внутрішньо переміщених осіб. Ці висновки мають безпосереднє значення для підготовки до осінньо-зимового періоду та для планування відновлення.
protection-survey-1-final-ukrЧитайте також: Фінансування гуманітарної допомоги в Україні покрило лише третину потреб
Як робили дослідження і кого опитували
Аналітика базується на комбінованому підході: кількісне опитування домогосподарств із географічно-стратифікованою вибіркою (загалом охоплено 4 073 респондентів у 4 791 домогосподарстві, довіра 95%, похибка ~1,8%) та якісні інтерв’ю з 166 ключовими інформантами у 50 громадах. Дослідження поєднувало телефонні й особисті інтерв’ю, зокрема 915 особистих інтерв’ю у місцях тимчасового проживання, що дозволяє окремо аналізувати ситуацію ВПО. Автори уточнюють, що дані базуються на самозвітах респондентів і частково піонірські в методологічному підході, тож результати подаються з методологічними зауваженнями.
Безпека: понад половина почуваються в небезпеці
55% опитаних заявили, що не почуваються в безпеці або почуваються лише частково — основні фактори занепокоєння включають загальну воєнну ситуацію, авіаудари та тимчасову окупацію. Для понад чверті опитаних негативний вплив безпекової ситуації на повсякденне життя є «високим», а близько 7–10% (вищі показники серед людей з особливими потребами та у сім’ях, очолюваних однією особою) повідомили, що «погано справляються» або «ледве справляються» з наслідками. Регіональні відмінності помітні: найвищі показники відчуття загрози — у Києві, на Півдні і на Сході; найнижчі — у Центрі та на Заході.
Читайте також: У яких закладах можна замовити страву на інклюзивній тарілці
Евакуація та наміри щодо повернення
Близько 20% респондентів мешкають у 30-кілометровій зоні вздовж лінії зіткнення; більше ніж половина заявили, що в разі погіршення безпекової ситуації мають намір покинути свої домівки, а близько 19% — не збираються залишати їх. Серед ВПО лише невелика частина (понад 7%) планує повернутися «негайно», тоді як більшість або не має наміру повертатися, або не визначилася. Серед тих, хто має намір евакуюватися, приблизно 85% очікують зробити це самостійно або з підтримкою родини/сусідів, натомість близько 14% зазначили, що не зможуть евакуюватися без сторонньої допомоги — сигнал для посилення державних евакуаційних механізмів і сервісів для вразливих груп.
Психічне здоровʼя і соціальна стійкість
Питання психічного здоров’я і психосоціальної безпеки торкаються майже половини респондентів: 43% повідомили про відповідні тривоги — стрес, тривогу, депресію. Ці проблеми частіше фіксуються серед жінок, осіб похилого віку та людей з особливими потребами; у домогосподарствах, очолюваних однією особою, показники доволі високі (понад 60%). Для близько 31% тих, хто має ПЗПСПБ-скарги, негативний вплив відчутний щоденно і наближається до меж життєстійкості. Така ситуація потребує масштабної адаптації національних і місцевих програм психосоціальної підтримки з орієнтацією на вразливі групи.
Читайте також: Життя, адаптація і плани на повернення. Як живуть українці за кордоном
Свобода пересування та інфраструктурні барʼєри
Майже 15% респондентів стикаються з обмеженнями свободи пересування; серед груп ризику — люди з інвалідністю, літні люди та домогосподарства, очолювані однією особою. Основні перешкоди повʼязані з безпековими ризиками, недоступністю громадської інфраструктури та транспорту, браком допоміжних засобів і проблемами з документами. Відсутність транспорту або його фінансова недоступність особливо вдаряє по тих, хто має особливі потреби, і зумовлює ускладнення в доступі до медичних, соціальних і правових сервісів.
Житло, майнові права та місця тимчасового проживання
ВПО демонструють вищу житлову вразливість: понад половина ВПО мешкає в орендованому житлі або в місцях тимчасового проживання — серед ВПО лише 77% є власниками житла порівняно з 84% серед непереміщених. Де-факто 17% респондентів повідомили про повне руйнування житла, а значною перешкодою залишається доступ до документів і до схем компенсацій: близько 50% повідомляють про бар’єри в доступі до прав на компенсацію. У місцях тимчасового проживання частина мешканців залишається через вартість інших варіантів житла або через невпевненість щодо альтернатив. Ці дані підкреслюють потребу в різноманітних житлових рішеннях і кращому інформуванні про програми компенсацій.
Читайте також: “Українці вражають своєю стійкістю” — інтерв’ю з представником Шведського Червоного Хреста Даніелем Валліндером
Працевлаштування, соціальна допомога та доходи
Незайнятість серед респондентів сягає близько 19%; серед тих, хто не має роботи, більшість не зареєстровані в службі зайнятості. Для 63% населення державна соціальна підтримка, зокрема пенсії, є важливим джерелом доходу; ВПО більшою мірою покладаються на соціальну і гуманітарну допомогу, ніж ті, хто повернувся або не переміщувався. Серед бар’єрів до працевлаштування — відсутність вільних вакансій, дефіцит навичок і нестача гнучких графіків, що особливо зачіпає жінок і тих, хто поєднує роботу з доглядом.
Цифровий доступ, участь у громадському житті та доступ до правосуддя
Більшість респондентів (приблизно 88%) мають цифрові пристрої, хоча для частини населення (особливо людей старших 60 років) цифрова грамотність і фізичний доступ залишаються бар’єром. Цифрові інструменти використовуються для отримання інформації про державну і гуманітарну допомогу, для онлайн-навчання і спілкування. Водночас близько третини респондентів не впевнені, що зможуть орієнтуватися в системі правосуддя без допомоги; це підсилює значення безоплатної правової допомоги і ролі параюристів у розвʼязанні документальних бар’єрів, зокрема щодо реєстрації права власності та доступу до компенсацій.
Читайте також: Як українці сприймають мистецтво
Рекомендації, які пропонують автори опитування
Дослідження формулює чотири високорівневі напрями дій: підтримка евакуації і підвищення інформування для вразливих груп; пріоритетність допомоги тим, хто має найвищі бар’єри доступу; зміцнення механізмів захисту на рівні громад; і інтеграція допомоги зосереджено на довгострокових рішеннях переміщення — зокрема через державну стратегію внутрішнього переміщення, реформу реєстру ВПО, збільшення доступності житла та розширення програм соціальної інтеграції. Авторам також пропонують посилити програми психосоціальної підтримки, адаптувати евакуаційні механізми під потреби людей похилого віку та людей з інвалідністю, а також інвестувати в безбар’єрну інфраструктуру та цифрову інклюзію.
Що означає це для політики та гуманітарного реагування
Опитування дає чіткий меседж: без системної координації державних реформ і гуманітарних програм велика частина вразливих груп ризикує залишитися поза увагою. Необхідна комбінація короткострокових заходів — покращення інформування про евакуацію та доступ до послуг, розширення мобільних і дистанційних сервісів — та довгострокових рішень: реформа житлових механізмів, гарантії доступу до документів і робочих місць, а також інтеграція соціальної підтримки. Урядові органи, місцеві громади і партнери з відновлення повинні узгодити дії так, щоб реакція на гуманітарні потреби супроводжувала поступове відновлення і соціальну інтеграцію ВПО.
Читайте також: Чому ми «провалюємося в кролячу нору» онлайн — і як з цього вибратися
