У приміщенні інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна» представники провідних гуманітарних організацій зібралися, щоб обговорити головні виклики, з якими зустрічаються працівники в умовах війни. Статистика невтішна: лише за перші шість місяців 2025 року зафіксовано 98 інцидентів із гуманітарними працівниками, шестеро з них загинули, ще 29 отримали поранення. Для порівняння, за весь 2024 рік сталося 150 подібних випадків. Найбільше трагедій зафіксовано в Херсонській області, далі йдуть Донецька та Харківська.
Читайте також: Викрадення поколінь Росією нищить майбутнє України
«Сильна нація, яка нехтує безпекою»
Олександра Буглак, заступниця директорки Платформи гуманітарних організацій в Україні, нагадала, що українці за роки війни показали себе стійкою нацією.
«Недолік у тому, що цій сильній нації властиве нехтування власною безпекою. Минулого літа, коли були тривалі відключення світла, було дуже важко надавати допомогу. Ми запитували, скільки людей не отримали допомоги через відсутність світла чи зв’язку, відповідь була – нуль. Але цього досягали за рахунок титанічних зусиль працівників та волонтерів, які часто недосипали та не відпочивали», — розповіла вона.
Загиблі волонтери та зруйновані офіси
Ілля Клецьковський, заступник директора Українського Червоного Хреста, підтвердив тривожні дані: «У нас є шестеро загиблих серед волонтерів, а також численні поранені і понад 30 повністю або частково знищених офісів та складів. Коли гуманітарні працівники чи приміщення гуманітарного значення страждають внаслідок воєнних дій, це порушення міжнародного гуманітарного права. Ми повинні створити систему, де можна обліковувати порушення цього права, а також систему психологічної підтримки для людей, які довго працюють у зоні бойових дій».
Нові виклики евакуацій
Оксана Куянцева зі «Схід-СОС» наголосила на складнощах евакуаційних місій: «З 2014 року ми займаємося гуманітарною підтримкою, а з 2022-го почали евакуювати цивільних. З того часу ми евакуювали понад 90 тисяч людей, з них 13 тисяч — представники маломобільних груп. Сьогодні найбільший виклик — загроза обстрілів FPV-дронами. Щоб протидіяти таким атакам, потрібен броньований транспорт і РЕБ-системи. Але гуманітарні організації не можуть закуповувати таке обладнання, бо воно вважається товаром подвійного використання».
Вона наголосила, що сучасні реалії вимагають переосмислення норм міжнародного гуманітарного права. «Це новий тип війни і новий тип озброєння. Ми маємо знайти спосіб захищати гуманітарні команди», — сказала Куянцева. Вона також підкреслила важливість обов’язкових тренінгів з мінної безпеки, тактичної медицини та екстремального водіння.
Психологічна підтримка стає нормою
Ірина Максименко, керівниця напряму психосоціальної допомоги Карітас України, звернула увагу на стан самих працівників: «Мережа Карітас України — це майже 2 тисячі працівників, половина з яких працює в прифронтових територіях або там, де ведуться бойові дії. Ми задумалися, як уникнути когнітивного виснаження та посттравматичних станів. У першу чергу важливо забезпечити психоосвіту, щоб кожен працівник знав, як не лише надати першу психологічну допомогу, але й отримати її самому».
Олена Волкова, керівниця напряму взаємодії з органами влади Альянсу УКР ОГС зазначає: “В Альянсі Українських Організацій Громадянського Суспільства діє робоча група, яка системно займається питаннями ‘Обов’язку турботи’ (Duty of Care) для гуманітарного персоналу. Це не просто юристи, а фахівці, які працюють ‘в полях’, тому наші пропозиції – це відповідь на реальні потреби.
Ми вже винесли це питання на розгляд Офісу Президента та профільного міністерства, і отримали підтримку у просуванні цих ініціатив на державному рівні.
Ми об’єднали науковців та практиків, щоб напрацювати конкретні рекомендації для влади, зокрема щодо законодавчого закріплення статусу гуманітарного персоналу. Адже чинне законодавство не враховує потреб воєнного часу. Наприклад, зараз міжнародні партнери не можуть юридично допомогти постраждалим українським гуманітарним працівникам через відсутність правових механізмів.
Наше головне завдання – спростити ці процеси, усунути бюрократичні та юридичні бар’єри. Ми прагнемо створити чіткі правові механізми, які дозволять гуманітарному персоналу та волонтерам отримувати необхідний захист та допомогу без перешкод. Це наш обов’язок перед тими, хто щодня рятує життя в Україні.”
Обговорення на засвідчило: гуманітарні організації працюють у надзвичайно складних умовах, часто ризикуючи життям і здоров’ям. Потреба у створенні систем захисту, належних механізмів обліку порушень та підтримки працівників сьогодні є однією з ключових.
Читайте також: «Місцеве самоврядування — це фронт» — як ОТГ ведуть відбудову України
