Повномасштабна війна в Україні щодня кидає мільйони людей у стан стресу, дистресу та паніки. У таких обставинах перша психологічна допомога (ППД) стає невід’ємною частиною базової турботи — такою ж важливою, як перша медична. І хоча її часто надають фахівці, підтримати людину в кризі може кожен.
Про це розповіла Христина Ясінська — психологиня, керівниця сектору психологічної підтримки Товариства Червоного Хреста України:
«Після травматичної події людина часто перебуває у дезорієнтації. Їй складно навіть у найпростіших діях. Наша задача — дати їй відчуття, що вона не одна, що є хтось поруч, хто може підтримати, дати опору».
Читайте також: Повітряна тривога, паніка і безсоння: як нам впоратись зі стресом, коли надворі літають російські ракети
Мета ППД — стабілізація, а не лікування
За словами Ясінської, головна мета ППД — забезпечити психоемоційну підтримку, знизити рівень страждання та допомогти людині відчути хоч якийсь контроль над ситуацією:
«Підтримка має бути спокійною, ненав’язливою. Ми допомагаємо людині повернутись у «тут і зараз», зменшити дистрес (негативна форма стресу, яка виникає, коли стресові фактори перевищують здатність організму адаптуватися, що призводить до психологічного та фізичного виснаження.), не залазячи в глибину її психіки чи минулого».
Це чітко відрізняє ППД від психотерапевтичного втручання. Якщо терапія передбачає роботу з глибинними травмами та неусвідомленими процесами, то перша допомога — це проста дія тут і тепер: подбати, захистити, стабілізувати.
Три кроки: дивитися, слухати, направляти
Алгоритм дій можна умовно описати як «Дивись. Слухай. Направляй».
- Дивись — оцініть ситуацію, переконайтесь у безпеці.
- Слухай — будьте поруч, допоможіть людині заспокоїтись, дозвольте їй виговоритись або помовчати.
- Направляй — дайте базову інформацію, підтримайте у пошуку допомоги, якщо вона цього хоче.
«Безпека — перш за все. Якщо людина перелякана — виведіть її з джерела шуму, знайдіть спокійне місце. Якщо їй холодно — дайте ковдру. І не змушуйте говорити, якщо вона не хоче. Іноді просто тиша й ваша присутність — уже допомога», — підкреслює Христина Ясінська.
Читайте також: Психологічний стан військових можна буде контролювати через платформу “Призма”
Підтримка дітей після стресу
Хоча базові принципи ППД однакові для всіх, спосіб їх реалізації залежить від віку людини. Особливо це важливо у випадку з дітьми.
«Діти часто реагують на стрес через поведінку, а не словами. Малюють, граються, замовкають або стають надто активними. Тому з ними важливо бути уважними й ніжними», — пояснює Ясінська.
Як діяти:
- Фізична близькість і контакт — якщо це ваша дитина, обійміть її, погладьте по спині. Якщо дитина незнайома — не торкайтесь одразу, присядьте, представтесь, знайдіть дорослого, який за неї відповідає.
- Створіть рутину — повернення до звичних дій створює передбачуваність і відчуття контролю.
- Прості пояснення — коротко і чесно: «Був гучний звук, але зараз ми в безпеці».
- Дайте можливість гратись і малювати — через гру діти проживають емоції.
- Не змушуйте говорити — мовчання, малюнки чи гра можуть бути формою вираження.
- Сльози — це нормально — дозвольте дитині поплакати, не зупиняйте.
- Слідкуйте за поведінковими ознаками — енурез, нічні кошмари, смоктання пальця, надмірне чіпляння — сигнали, що дитина не справляється.
Читайте також: Розширена медична допомога ветеранам – новий експериментальний проєкт
Як підтримувати підлітків
Підлітки переживають стрес по-іншому: замикаються в собі, демонструють гнів або зухвалість, або навпаки — стають надто вразливими. Важливо пам’ятати, що це вже не діти, і потребують іншого підходу.
«Поважайте їх автономію. Не варто їх «перевиховувати» у момент стресу. Просто слухайте і підтримуйте. Вони самі скажуть, чого потребують, якщо їм безпечно це робити», — радить психологиня.
Що варто:
- Повільність і терпіння — не тисніть, не форсуйте розмову.
- Фізичний комфорт і безпечний простір — дайте можливість побути наодинці або з вами, без зайвих свідків.
- Повторення інформації — важливе може не запам’ятатись з першого разу.
- Зв’язок із близькими — допоможіть підлітку вийти на контакт із друзями, рідними.
- Довіра до їхнього досвіду — визнайте, що те, що вони пережили, важливе.
Читайте також: Як допомогти при панічних атаках і кризах: практичні поради від психологині
Допомога літнім людям у кризі
Літні люди можуть зовні триматись стримано, але їм часто потрібна конкретна допомога — практична, побутова, логістична.
«Їм важко говорити про емоції. Краще дізнайтесь, чи є в них вода, ліки, як їм дістатись додому. І просто будьте поруч — це багато значить», — пояснює Христина Ясінська.
У роботі з людьми старшого віку важливо:
- – Повільність, чіткість і повага.
-Повторення важливих слів.
– Наявність опори поруч (супровід, організація допомоги).
– Допомога у задоволенні базових потреб.
Повернення до себе — не до «нормальності»
Часто після травми ми прагнемо повернутись до «нормального життя». Але, як каже Христина Ясінська, це не зовсім коректне поняття.
«Ми не повертаємось до минулого. Після потрясінь людина змінюється. Ми допомагаємо не «повернутись до норми», а знайти стабільність, у якій можливо далі жити, спілкуватися, працювати, бути частиною спільноти».
Перша психологічна допомога — це перший крок на цьому шляху. Він не вимагає дипломів чи спеціальної освіти — лише уваги, емпатії, людяності.
Читайте також: Як допомогти мільйонам: історія «СпівДії» з перших днів війни
