Люди, які опинилися в епіцентрі обстрілу, вибуху або іншої травматичної події, можуть переживати шок, ступор, страх, агресію чи навіть повне емоційне «відключення». Як діяти поруч із такою людиною, аби не нашкодити, пояснила психологиня та керівниця сектору психологічної підтримки Українського Червоного Хреста Христина Ясінська.
За словами фахівчині, перше, що потрібно зробити — подбати про безпеку. Якщо є загроза життю чи здоров’ю, необхідно якомога швидше евакуюватися у безпечне місце. Водночас, вже під час чи одразу після події важливо зосередити увагу на стані постраждалої людини.
«Необхідно оцінити, чи є фізичні ушкодження, чи потрібна перша медична допомога. Але навіть якщо тілесних ушкоджень немає, психіка може залишатися у стані шоку або гострої стресової реакції», — пояснює Христина Ясінська.
Читайте також: Shahed і ракети небезпечніші за дві стіни ДСНС пояснило чому це правило більше не рятує
У такій ситуації важливо залишатися спокійним самому, адже емоції й поведінка оточуючих безпосередньо впливають на людину, яка пережила травму. Психологиня радить говорити спокійним, рівним голосом, не тиснути та поважати особистий простір.
Також важливо уважно слухати. Відверті прості фрази — «Я бачу, що тобі страшно», «Це справді жахливо» — можуть підтримати людину більше, ніж порожні обіцянки. Водночас не варто казати «Все буде добре», адже ви не можете цього гарантувати.
«Особливо небезпечно нав’язувати свою історію чи порівнювати досвід. Не треба казати: “Я розумію, що ти відчуваєш” або “Зі мною було те саме”, — наголошує Ясінська. — Кожен реагує на травму по-своєму. Хтось може плакати, хтось — мовчати, інші — агресувати чи навіть не реагувати взагалі».
Фахівчиня також звертає увагу на стан емоційного оніміння або дисоціації — це, коли людина наче «відключається» від реальності, не відчуває емоцій або каже, що «все всередині порожньо». Це захисний механізм психіки, який допомагає не допустити перевантаження.
Читайте також: Хто може отримати 5000 євро на документування війни в Україні
«В таких випадках не треба поспішати чи тиснути. Можна використовувати прості техніки заземлення: попросити людину відчути, як ноги стоять на землі, назвати кілька речей, які вона бачить навколо, разом подихати спокійно та глибоко», — радить експертка.
Серед нормальних реакцій у перші години або дні після травматичної події — тремтіння, плач, мовчання, гнів, ступор, тривожність, дезорієнтація. Ці симптоми можуть зникати поступово, протягом декількох днів після завершення загрози. Якщо ж вони зберігаються понад тиждень, варто звернутися до фахівця.
Щодо застосування заспокійливих препаратів, Христина Ясінська нагадує — це питання виключно до лікаря. Самолікування або поради від людей без медичної освіти можуть бути небезпечними.
Особливу увагу слід звертати на ознаки розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) або гострого стресового розладу (ГСР). Серед них — нав’язливі спогади, нічні кошмари, фізичні симптоми тривоги, уникання місць чи розмов про подію, емоційна відстороненість, проблеми зі сном, дратівливість, постійна настороженість. Якщо симптоми тривають понад шість місяців — це привід для серйозної психологічної допомоги.
Психологиня Червоного Хреста закликає не залишати людину сам на сам зі своїми переживаннями, але й не змушувати її говорити, якщо вона не готова. «Просто бути поруч, дати зрозуміти, що ви готові підтримати, коли людина буде готова — цього вже достатньо для перших кроків до відновлення», — підсумовує Христина Ясінська.
Читайте також: Повітряна тривога, паніка і безсоння: як нам впоратись зі стресом, коли надворі літають російські ракети
