Потреба у реабілітаційних послугах в Україні у 2025 році зросла на тлі повномасштабної війни та загального погіршення медичних показників. За офіційними даними МОЗ, лише з початку року понад 144 тисяч пацієнтів пройшли необхідне відновлення: близько 80 тисяч – амбулаторно, 56,6 тисячі – у стаціонарі. Щоденно по всій країні проводять понад 12 тисяч реабілітаційних сеансів. Кабінет Міністрів на 2025 рік передбачив для реабілітаційних послуг 5,8 мільярда гривень – майже утричі більше, ніж до війни. У першому кварталі 2025 року держава також спрямувала понад 1 млрд грн на допоміжні засоби: 27 тисяч людей отримали близько 90 тисяч протезів та ортезів. Низка нововведень намагаються розвантажити лікарні: наприклад, з 2025 року пацієнти можуть отримувати допомогу реабілітолога вдома чи в громаді.
Читайте також: Куди ветерану звернутися по допомогу? Реабілітаційні центри України
Основні виклики системи
Поряд зі зростанням обсягів допомоги система реабілітації стикається з численними проблемами. Експерти відзначають нестачу фінансування та ресурсів. Представники медичних установ кажуть, що державні пакети НСЗУ не покривають повних витрат лікувальних закладів, особливо на складні операції (наприклад, імплантація штучних клапанів). Як зауважила Ірина Сисоєнко з Академії меднаук, «катастрофічно не вистачає державного фінансування» – частину ресурсів перенаправляють на потреби армії, а пацієнти часто не отримують повного курсу через бюрократію. У воєнний час країна втрачає економічні ресурси, і потреби військової медицини стоять на першому місці.
Інфраструктура та кадри також залишають бажати кращого. На кінець 2024 року в Україні налічувалося кілька сотень реабілітаційних осередків, сотні відділень у госпіталях і реабілітаційних центрів. Проте чимало з них існують «лише на папері» – без необхідного обладнання. В умовах війни особливо відчувається дефіцит кваліфікованих реабілітологів та фізіотерапевтів. Старі радянські методики все ще практикують, адже в Україні немає усталених стандартів реабілітаційних процедур. Такий стан робить складним отримання сучасних послуг навіть тоді, коли пацієнт формально ними забезпечений: наприклад, 57% опитаних визнають себе задоволеними, але це може не відображати фактичної якості лікування.
Читайте також: У Славутичі відкрили сучасний реабілітаційний модуль для постраждалих від війни
Реабілітація військових
Для поранених та ветеранів реабілітація стала критично важливою, але має власні ускладнення. Збройним силам потрібно тисячі послуг – десятки тисяч бійців зверталися за психологічною допомогою і фізичною реабілітацією у 2024 році, проте «реальна потреба у таких послугах у рази більша». Військові лікарні просто не розраховані на такі навантаження, тому Міністерство оборони анонсувало масштабний проєкт «Центри відновлення та здоров’я». До кінця 2025 року мають запрацювати чотири міжрегіональні реабілітаційні центри, які вміщатимуть до 1 730 військових одночасно. Програма передбачає медичне лікування, фізіотерапію, психологічну підтримку та соціальну адаптацію, а також розробку «Пакунка пораненого» – набору з близько 30 речей (адаптивний одяг, засоби гігієни тощо) для перших днів після травми.
Однак дослідження вказують, що сам процес отримання допомоги для військових часто ускладнюють бюрократичні перепони. Наприклад, отримання статусу пораненого ускладнює початок лікування та реабілітації, тому родичам доводиться самотужки шукати заклади і координувати переведення бійців. Понад 70% опитаних ветеранів повідомили, що їх курс реабілітації був скорочений або перерваний через процедурні затримки, лише 11% пройшли усі необхідні етапи. Багато хто отримав травму в госпіталі, але не відчув відновлювальної допомоги в гострий період (58% респондентів). Загалом бійці змушені проходити лікування у кількох різних закладах перш ніж завершити курс.
Безбар’єрність медичних установ теж викликає зауваження. Ветерани натрапляють на проблеми з доступністю: нерухомі чи маломобільні пацієнти скаржаться на відсутність ліфтів, інклюзивних туалетів і систем виклику персоналу. Урядові ініціативи планують виправити ці недоліки, але їхня реалізація поки що на початковій стадії.
Читайте також: Нам потрібен широкий план реабілітації військових
Реабілітація цивільних пацієнтів
Цивільні особи – це і люди після інсультів, переломів, важких хвороб, і просто ті, хто постраждав у побуті чи на виробництві. За даними МОЗ, у 2025 році найчастіше до стаціонарних реабілітацій звертаються люди з ураженнями нервової системи та опорно-рухового апарату. Наприклад, понад 15 тисяч випадків становлять защемлення нервів і проблеми з хребтом, майже 6,3 тисячі – наслідки інсульту і понад 3,2 тисячі – частковий параліч після нього. У поліклініках найпоширеніші звернення – через біль у спині (32 тисячі випадків) і захворювання суглобів (18 тисяч). Ці дані свідчать, що багато громадян потребують фізичної терапії та допомоги з опорною функцією.
Разом з тим є нарікання на нераціональне використання ресурсів. Фахівці помічають, що нині ліжка реабілітаційних відділень часто займають пацієнти з незначними проблемами (наприклад, середнього віку жінки з поперековим болем), яким достатньо амбулаторного лікування. Внаслідок цього пацієнти з серйозними захворюваннями та травмами можуть не потрапити на стаціонарне відновлення. В умовах війни така ситуація недоцільна, оскільки критично важливі ресурси слід спрямовувати на тих, хто дійсно має значні пошкодження чи інвалідність.
Поряд із цим бракує уніфікованих стандартів. В Україні досі немає єдиних протоколів реабілітації: використовуються застарілі методики, а пацієнт може отримати різні підходи від різних фахівців. Така розрізненість часто знижує ефективність реабілітації. Попри це на рівні держави продовжується розбудова мережі: у 2025 році планують створити реабілітаційне відділення у кожній лікарні громади, а також активізувати амбулаторні послуги на місцях. Нові технології, телемедичні консультації та співпраця з міжнародними клініками почали впроваджуватись у дослідних центрах, але широкого поширення досі не отримали.
Читайте також: Мобільні реабілітаційні команди Українського Червоного Хреста розширюють роботу в Україні
