Кількість ветеранів після завершення війни може сягнути 5–6 млн осіб — такі оцінки дає Міністерство у справах ветеранів. Уже влітку 2024 року відповідний статус мали 1 мільйон 300 тисяч осіб. Переважна більшість із них звільнилися зі служби не з власної волі, а через тяжкі поранення. Коли людину мобілізують до війська, її готують до бойових дій, але не готують до того, що буде після них. Що робити ветерану після поранення, як встановити інвалідність, де знайти необхідні послуги з протезування чи реконструктивної хірургії та як повернутися до активного життя — розбираємо у статті.
Читайте також: Гендерна рівність — це утопія? З якими проблемами досі зустрічаються жінки та що з цим робити
Як встановити інвалідність
Масштабна реформа стартувала 1 січня 2025 року — на зміну МСЕК (медико-соціальним експертним комісіям) прийшла система оцінювання повсякденного функціонування людини. У МОЗ кажуть, що нова система суттєво спростить та цифровізує отримання статусу інвалідності. Усі етапи фіксуватимуть в електронній системі, що виключає корупцію, а інвалідність встановлюватиме експертна команда. Новий підхід має допомогти не лише визнати, що людина втратила працездатність, а й оцінити її реальні потреби для подальшої медичної, соціальної та професійної реабілітації.
Як і раніше, статус людини з інвалідністю можуть дати через вроджене чи набуте захворювання, яке суттєво знижує якість життя, травми, каліцтва внаслідок нещасного випадку, професійні захворювання, а також через поранення на війні. У лютому до причин встановлення інвалідності додали ще одну — позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Тобто люди, які пережили полон, можуть отримати статус інвалідності та державну підтримку.
Реконструкція обличчя
Ветерани з травмами обличчя можуть отримати допомогу за проєктом Face the Future Ukraine. Завдяки співпраці Face the Future Foundation, Still Strong, Razom for Ukraine та БФ “Пацієнти України” ця місія реалізується уже вп’яте.
“Лікарі з Канади та Америки кожні пів року приїжджають в Україну, зазвичай на тиждень, та за цей час оперують близько 30 пацієнтів — військових та цивільних, які отримали травми обличчя через бойові дії, — розповідає Лідія Дмитрашко, комунікаційна менеджерка БФ “Пацієнти України”. — До нас звертаються люди з ушкодженнями кісток черепа, носа, щелепи, пораненнями очей. Оперують потерпілих іноземні хірурги разом з українськими в одній із лікарень Івано-Франківська. За час місій уже провели реконструктивні операції 150 військовим. Більшість пацієнтів — це військові, але програма доступна і для цивільних осіб. Усі операції безплатні”.
Програми протезування
Для військових, які потребують протезування кінцівок, Мінсоцполітики пропонує програму безкоштовного протезування. Програма доступна і для цивільних, однак їм пропонують утричі дешевші протези, ніж військовим. У 2024 році на протези й засоби реабілітації із державного бюджету виділили понад 4,5 мільярда гривень. Для порівняння, у 2023-му ця сума складала 2,7 мільярда. У міністерстві кажуть, що в найскладніших випадках травмування та за відсутності технологій в Україні держава може оплатити протезування за кордоном. Компенсують також і витрати на дорогу, проживання й послуги перекладача. Проте ця сума не має бути більшою за 2,7 мільйона гривень.
У благодійних центрах протезування і реабілітації Unbroken і Superhumans у Львівській області та в центрі Recovery на Київщині вартість протезування покривають благодійники. Тут ветеранам можуть встановлювати дорожчі протези з мікроелектронікою та гібридні протези.
У грудні 2024 року на базі Інституту травматології та ортопедії НАМН України в Києві відкрився РеабіЦентр — реабілітаційний центр для важкопоранених. Тут спеціалізуються на реабілітації пацієнтів з важкими поліструктурними травмами кінцівок і обіцяють надавати допомогу понад тисячі військових на рік.
Реабілітація
Після протезування та початкової адаптації ветеранів у реабілітаційних центрах залучають до фізичної активності. Вона є надважливою, зазначає В’ячеслав Запорожець, керівник і засновник “Центру складного ендопротезування, остеоінтеграції та біоніки”, керівник реабілітаційного центру “Титанові”. “У реабілітаційних програмах фізична активність займає близько 30 %. Ветеранів потрібно повертати до активного життя. Я знаю хлопця, який втратив три кінцівки. Він займається плаванням і плаває на рівні зі мною. Є ветерани, які займаються гірськолижним спортом, грають у футбол чи баскетбол. Коли кажеш ветерану: “Ти не каліка, ти будеш плавати, ти підеш у гори” — це надихає”.
Відтак одним із пріоритетних напрямків спільної роботи Мінветеранів та Мінцифри є розвиток ветеранського спорту. У квітні триває другий етап прийому заяв, за якими ветерани можуть кожні три місяці отримувати 1500 грн на заняття спортом. Ці гроші можна витратити на тренажерний зал, басейн чи інші активності.
Отже, процес інтеграції ветеранів після повернення зі служби — непростий і тривалий. Він потребує зусиль держави та суспільних змін. Проте розвиток інклюзії й рух до безбар’єрності дають надію, що в Україні ветерани почуватимуться краще, ніж у Радянському Союзі, який навмисно витісняв їх із суспільства, формуючи імідж “сильної держави”, в якій не місце людям з інвалідністю.
Читайте також: “Ми тут, щоб слухати вас і працювати як рівноправні партнери” — керівниця команди HLF Ґрітт Ріхтер
