Хто такі патронатні вихователі та як вони допомагають дітям, чиї родини опинилися у скруті? ЮНІСЕФ розповідає, що від початку війни в Україні збільшилася кількість дітей, чиї родини потрапили у складні життєві обставини та тимчасово не можуть забезпечувати їм належне виховання та розвиток. Тоді на допомогу приходить патронатна сім’я. Замість інтернату дитина перебуває в ній, поки її біологічні батьки долають скруту, або на час пошуку нової родини для неї.
В умовах війни потреба у патронаті над дітьми продовжує зростати. У цьому допомагає проєкт “Родина для кожної дитини” від Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні за підтримки Міністерства соціальної політики. У проєкті беруть участь 184 громади з 21 області, зокрема 10 громад Полтавщини.
Патронат рятує дітей від дитбудинків та інтернатів
Світлана та Руслан з села Радьки Хорольської громади разом уже понад 16 років. Подружжя має чотирьох дітей. Після початку війни 24 лютого вони почали задумуватися над тим, як допомогти іншим дітям.
“Відправною точкою для нас стали численні відео з Харкова, який був під постійними обстрілами. Ми утвердилися в думці, що не можемо стояти осторонь та мусимо підтримати дітей. Тоді почали дізнаватися про патронат”, — розповідає Світлана.
Подружжя порадилося зі своїми дітьми й ухвалило рішення створити патронатну родину. Відтоді вони дали прихисток сімом дітям віком від 3 до 13 років. Термін перебування дітей у родині також був різний — від місяця до року. Та після того, як діти залишають їхню родину, спілкування з ними не припиняється. “Один із хлопчиків повернувся у свою cім’ю. Близнюків всиновили. А ще був випадок, коли опікунство над дітьми оформила сестра”, — розповідає жінка.
Світлана зізнається, що легко не було, але вони з чоловіком намагалися дати всім дітям родинне тепло, піклування та відчуття безпеки.
Тим, хто хоче спробувати себе в ролі патронатних вихователів, Руслан і Світлана радять зважити всі “за” і “проти”. Якщо “за” переважать — не боятися та бути терплячими.
“Для мене найбільше щастя — бачити, як діти змінюються. І я відчуваю гордість, що ми зуміли впоратися з проблемами і викликами, допомогли, вклали свою душу. Ти знаєш, що все це було недаремно, адже перебування у патронатній сім’ї рятує дітей від дитячих будинків та інтернатів”, — переконана Світлана.
Як педагогиня стала патронатною вихователькою п’ятьох дітей
Схожа мотивація стати патронатною вихователькою була і в Олени з села Шишаки Хорольської громади, яка виховує двох власних доньок. Вона надала підтримку п’ятьом дітям із родини, яка опинилася у складних життєвих обставинах.
Олена за освітою педагог і завжди любила працювати з дітьми.
“Зараз дуже важкий час, багато дітей через війну лишилися без піклування. Тому я вирішила для себе, що потрібно допомагати їм. Я думаю, що з патронату ми перейдемо на якийсь інший формат сімейного виховання — опіку, усиновлення чи прийомну сім’ю”.
Щоб створити патронатну родину, Олена та її мама Любов пройшли двомісячне навчання. У січні 2024 року в їхньому будинку з’явилися відразу п’ятеро дітей з Хорольської громади. Це рідні братики й сестрички: три дівчинки і два хлопчики. Найменшому — 9 років, а найстаршій — 15. Їхня мама сама звернулася до служби у справах дітей і попросила про допомогу. Так діти опинилися в патронатній родині. За цей час вони встигли знайти багато нових приятелів, подружитися з доньками Олени, гарно закінчити навчальний рік. Також вони займалися в місцевих гуртках, навчаючись співу та танців.
“Я намагаюся ставити себе на місце дітей, щоб краще їх зрозуміти. Ми постійно спілкуємося, говоримо, відпочиваємо, іноді бешкетуємо разом. Найбільше ми любимо гуляти. Якщо виникають якісь труднощі чи питання, то нам на допомогу приходить служба у справах дітей”, — ділиться Олена.
Як працює послуга патронату над дитиною
“Патронатну родину можуть створити громадяни України, які пройшли навчання. У патронатного вихователя обов’язково має бути помічник. Разом вони піклуються, доглядають та утримують дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Для дітей під патронатом необхідно потурбуватися про окрему кімнату та всі зручності”, — розповідає Наталія Гавриленко, начальниця служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради.
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та їхніх помічників проходить в обласному центрі соціальних служб.
“В більшості випадків патронату потребують діти, які опиняються у складних життєвих обставинах через те, що їхні батьки тимчасово не можуть належно виконувати свої обов’язки. Часом це стається через безробіття, іноді через хворобу батьків”, — наголошує пані Наталія.
“Завдяки послузі сімейного патронату ми зменшуємо травматизацію дітей, запобігаючи їхньому поміщенню в заклади інституційного догляду. Умови в патронатній родині все ж відрізняються від тих, що можуть бути в інституціях. Саме тому патронат такий важливий”, — розповідає Дмитро Лобанов, фахівець ЮНІСЕФ із захисту дітей у Полтаві.
Спеціаліст наголошує, що через війну кількість дітей, які потребують патронату, збільшується: “Частина інституційних закладів через безпекову ситуацію були переміщені за кордон. Не завжди є можливість повернути дітей у біологічні родини. Ми працюємо над тим, щоб назад діти поверталися в патронатні сім’ї, доки буде розв’язуватися питання їхнього подальшого влаштування. Для того, щоб діти знову не потрапляли в інтернати, а їхнє повернення та реінтеграція були менш травматичними, необхідний сімейний патронат”.
Станом на квітень 2024 року в Україні налічувалося близько 300 патронатних сімей. Водночас такої послуги потребують тисячі дітей, тому важливо, щоб кількість патронатних родин збільшувалася.
Проєкт “Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату” спільно впроваджують ЮНІСЕФ в Україні, Партнерство “Кожній дитині”, Міністерство соціальної політики України, Національна соціальна сервісна служба України та Координаційний центр із розвитку сімейного виховання та догляду дітей за фінансової підтримки Європейського Союзу та Австрійської агенції розвитку (ADA).
