Із 2014 року Росія чинить воєнні злочини проти українських дітей. Серед них – викрадення, примусове переміщення, напади на школи, вбивства. Однак аби перемістити фокус уваги із власних злодіянь, російська пропаганда просуває наратив про те, що злочини проти дітей буцімто чинить сама Україна. Після початку повномасштабного вторгнення це перетворилось на довготривалу дезінформаційну кампанію. Аби проаналізувати, як працює російська пропаганда у цій темі, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки презентував дослідження «Злочини України проти дітей»: структура російського наративу та інформаційні операції. Дослідження було створене у співпраці з Офісом Омбудсмена України.
Чутлива тема
Звинувачення України у злочинах проти дітей є ключовим складником російської пропаганди. “Усе почалося з 2014 року, – зазначає керівник Центру стратегічних комунікацій Ігор Соловей. – Пам’ятаєте відомий сюжет про “мальчіка в трусіках”? Цей наратив знову сплив у березні 2023 року, коли Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна за злочини щодо дітей в Україні. Тоді російська пропаганда активізувала дискредитацію України на міжнародній арені, водночас намагаючись підірвати її зсередини. Наратив про українські злочини щодо дітей є важливою складовою цих зусиль. Це чутлива тема, аудиторія дуже уважна до неї. Ми можемо впевнено cказати, що теми про українські злочини щодо дітей – це характерний маркер роботи російських спецслужб”.
Головні звинувачення Росії
У чому ж Росія звинувачує Україну? В тому, що українські діти стають жертвами чорних трансплантологів чи західних педофілів, дітей мілітаризують, викрадають, забирають у батьків. Цікаво, що звинувачуючи Україну у викраденні дітей, мілітаризації, залученні до військової служби, Росія фактично віддзеркалює власні злочини.
У 2024 році Росія зосередила колосальні зусилля на дискредитації вищого керівництва України. А також на дискредитації фонду Олени Зеленської, який, зокрема, займається дітьми.
Пропаганда працює не лише на внутрішню російську аудиторію, а й на міжнародну і навіть українську аудиторію, щоб підірвати довіру до держави, влади та ЗСУ. Нам здається, що це маячня, проте ці наративи діють доволі ефективно на людей, перед якими стоїть питання евакуації з прифронтових територій.
Як поширюється російська пропаганда?
Старший аналітик Центру стратегічних комунікацій Максим Віхров пояснив, як саме Росія поширює пропаганду. “Фейк, який містить певні звинувачення, наприклад у тому, що Україна організовує дитячий секс-трафік у Європу, закидається в інформаційний простір з іноземних джерел. Наприклад, французькою чи англійською. Часто це роблять через реальні медіа, які мовлять, наприклад, у Сенегалі. Потім цей вкид із африканського сайту поширюється кількома мовами у Твіттері. Звідти переходить на російські сайти та телеграм-канали вже російською мовою. А потім ці фейки транслюють офіційні посадові особи”.
“Деякі російські телеграм-канали мімікрують під українські. Таким чином ці фейки потрапляють в український інформаційний простір. Основною точкою входу російської пропаганди є телеграм. Українці не дивитимуться Пєрвий канал, не віритимуть у слова Лаврова. Але вони можуть читати якийсь умовний телеграм-канал “Сплєтніца”, який поширюватиме ті самі пропагандистські наративи. А потім це підхоплюють ботоферми у Твіттері та Фейсбуці”.
Росія діє дуже простим способом, зауважує Максим Віхров. Усі фейки легко спростувати. Але завдяки постійному поширенню на різних платформах вони створюють атмосферу недовіри. Мовляв, щось темне відбувається в тій Україні.
Як цьому протидіяти?
По-перше, фейк має бути оперативно спростований. Це марудна, але важлива робота. По-друге, потрібно артикулювати, що конкретно робить Україна. Тобто артикулювати свою роботу. Наприклад, чим насправді займається фундація Олени Зеленської. По-третє, розбудовувати стратегічні комунікації, щоб люди довіряли державі і мали інформацію. Це потрібно робити постійно, наголошують у Центрі стратегічних комунікацій.
Читайте також: Як змінився Український Червоний Хрест за три роки великої війни
