24 лютого 2022 року, день, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, думаю, я ніколи не забуду. Я був удома в Ірландії, побачив новини. Невдовзі після цього мені зателефонували з нашого відділу надзвичайних ситуацій, і я першим же рейсом вилетів до Женеви на брифінг. 25 лютого 2022 року я прибув до Польщі. Однією з перших інтервенцій «Лікарів без кордонів» (MSF) було зібрати дві машини швидкої допомоги. Нам знадобилося кілька днів, щоб підготувати ці машини з усім необхідним приладдям, і ми перетнули кордон у перший тиждень березня.
Читайте також: Заступник головного координатора “Лікарів без кордонів” в Україні Андрій Славуцький: наша задача – підтримати доступ до гідної медицини
Перші дні великої війни
Перші дні та тижні були хаотичними. Російські військові просувалися дуже швидко. Ми вирішили розділити нашу діяльність, щоб за короткий проміжок часу розробити та застосувати стратегію. Деякі члени нашої команди зосередилися на оцінці лікарень та їхніх потреб. Багато міст було евакуйовано, тому наша команда оцінювала, як ми можемо підтримати цю евакуацію. Так виникла ідея медичного потягу. Було дійсно вражаюче бачити, як швидко команда підготувала цей потяг і запустила його в роботу, щоб допомагати та підтримувати населення під час евакуації.
На думку спадають кілька випадків з тих перших місяців в Україні.
Перший з них, тоді я був частиною команди з логістики. Одна з наших стратегій полягала в тому, щоб запровадити в лікарнях комплекти енергетичної автономії, які б дозволили їм продовжувати роботу в разі відключення електроенергії. Лінія фронту просувалася дуже швидко, і ми бачили, що Слов’янська лікарня в Донецькій області незабаром опиниться в червоній зоні, а отже, під загрозою обстрілів. Після короткої телефонної розмови ми вирішили поїхати туди та підтримати лікарню цими енергетичними наборами. Я пам’ятаю, що це були вихідні, і, на жаль, ситуація з безпекою в цей час стрімко погіршувалася. Ми поспішали закінчити роботу, забезпечуючи при цьому якісний монтаж, щоб лікарня могла продовжувати працювати навіть під час перебоїв з електрикою, опаленням чи водою. Над нами літали російські військові літаки, неподалік працювала артилерія. Ми навіть відчували вибухи від обстрілів.
Другий випадок, який згадується, стосується Святогірська в Донецькій області. Це місто кілька місяців перебувало під російською військовою окупацією. Коли українські війська відвоювали його, ми прибули туди через кілька днів після інтенсивних міських боїв. Ми побачили медичний заклад у безладі. Багато вікон було розбито, на стінах виднілися отвори від куль, на підлозі була кров, все було зруйновано. Панував хаос. Вся наша команда бачила наслідки бойових дій всередині закладу. Попри складну ситуацію, одним з наших завдань було підготувати приміщення до того, щоб медичні бригади «Лікарів без кордонів» могли почати надавати допомогу і консультації. І ми з цим завданням впоралися.
Читайте також: Реабілітація в Україні після військових травм: досвід Лікарів без кордонів
А що відбувається зараз?
Після трьох років війни наша діяльність, звісно, повністю змінилася. За ці три роки повномасштабної війни було пошкоджено понад 2 000 закладів охорони здоров’я, а понад 400 – повністю зруйновано. Ми постійно аналізуємо інтенсивність війни, щоб розуміти потреби. Зараз ми перебуваємо в іншій фазі. Наприклад, проєкт поїздів, який спочатку був зосереджений на евакуації, трансформувався у службу перенаправлення до швидкої допомоги. Мобільні клініки «Лікарів без кордонів» і бригади швидкої допомоги тепер здатні покрити майже всю лінію фронту — близько 1200 кілометрів. У нашому автопарку 21 машина швидкої допомоги. Це масштабний і складний проєкт, який вимагає відмінної організації та планування. У зв’язку з постійними обстрілами медичних закладів змінився тип необхідної підтримки. Лікарняні команди та Міністерство охорони здоров’я повинні продовжувати працювати в умовах величезних викликів.
Одне, що назавжди залишиться зі мною — те, що продовжує мене вражати та шанувати, — це відданість, мотивація та ефективність нашої команди. Попри те, що у нас було дуже мало часу на підготовку, ми послідовно організовували високоякісні операції та медичні заходи.
Читайте також: Заморожування міжнародної гуманітарної допомоги США призводить до додаткових страждань найбільш вразливих верств населення
