Рішення адміністрації президента США призупинити фінансування Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) на 90 днів стало серйозним викликом для багатьох країн-партнерів, включно з Україною. Це рішення стало наслідком суперечок в Конгресі, де виникли серйозні розбіжності між республіканцями та демократами щодо бюджетних витрат. Сполучені Штати є одним з головних міжнародних донорів, і їхня допомога має значний вплив на економіку та соціальний сектор багатьох держав.
Після шеститижневої перевірки Сполучені Штати Америки офіційно скасували 83% програм Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Це рішення не лише вдарило по поточних проєктам, а й поставило під питання майбутнє низки важливих ініціатив, що здійснюються за підтримки США.
Воно також має безпосередній вплив на медичні ініціативи в Україні, які роками отримували підтримку через міжнародну технічну допомогу. Зокрема через програми USAID, які спрямовані на покращення системи охорони здоров’я. За останні роки ця підтримка стала ключовою у забезпеченні діагностики, профілактики, лікування та соціальної допомоги тисячам пацієнтів.
Читайте також: Україна на межі продовольчої кризи. Як війна впливає на доступ до їжі
Критичні виклики у боротьбі з інфекційними захворюваннями в Україні
Значна частина діагностики, лікування та профілактики фінансувалися міжнародними донорами, зокрема USAID і Глобальним фондом. Без стабільного фінансування багато програм можуть бути припинені або значно скорочені, що поставить під загрозу здоров’я та життя тисяч людей.
За даними Центру громадського здоров’я лише за лютий 2025 року в Україні офіційно зареєстровано 646 нові випадки ВІЛ-інфекції, а також 1009 людину з туберкульозом. Водночас того ж місяця 62 людей померли від хвороб, зумовлених СНІДом. Ці цифри підкреслюють масштаб викликів, що стоять перед Україною, та демонструють критичну потребу у фінансуванні для боротьби з цими захворюваннями.
Загалом станом на жовтень 2024 року у закладах охорони здоров’я під медичним наглядом перебувало 147 599 людей, які живуть з ВІЛ. За даними офіційної реєстрації найвищій рівень поширеності ВІЛ-інфекції на 100 000 населення зареєстрований в Одеській (971,8), Дніпропетровській (938,8), Миколаївській (747,4) областях та у м. Київ (631,0).
Читайте також: Гендерний баланс в українських медіа. Тенденції та виклики
Вплив на українські програми охорони здоров’я
Історично Україна значною мірою покладалася на міжнародну допомогу у сфері громадського здоров’я. Зокрема, значна частина фінансування боротьби з ВІЛ/СНІД, туберкульозом та вірусними гепатитами здійснювалася коштом Глобального фонду та USAID.
Міністерство охорони здоров’я України у відповіді на запит Гуманітарного Медіа Хаба підтвердило, що на початок 2025 року USAID фінансував низку проєктів міжнародної технічної допомоги, серед яких «Підтримка зусиль у протидії туберкульозу в Україні», «Інновації для подолання епідемії ВІЛ», «REACH 95: Доступність якісних послуг з ВІЛ в закладах охорони здоров’я України», а також низка програм, спрямованих на розвиток реабілітаційних послуг, покращення доступу до якісних лікарських засобів, надання допомоги постраждалим від війни людям, реалізації медичної реформи та посилення системи громадського здоров’я загалом.
Водночас у МОЗ зазначили, що USAID не фінансує послуги з діагностики та лікування вірусних гепатитів в Україні. Утім, витратні матеріали для підтверджувальної діагностики не закуповуються коштом держави, що може створити ризики для доступу до якісної діагностики.
«Закупівля медичних виробів, виключно тест-систем для виявлення маркерів вірусних гепатитів В та С та лікарських засобів для лікування пацієнтів з ВГВ і ВГС, здійснюється за кошти державного бюджету», — зауважив заступник міністра охорони здоровʼя Едем Адаманов.
Щодо ВІЛ, USAID покривав закупівлю антиретровірусних (АРВ) препаратів у 2025 році, препаратів для доконтактної профілактики ВІЛ, а також швидких тестів.
«Профілактичні послуги ВІЛ, послуги з догляду і підтримки та медичні вироби для профілактичних програм у 2025 році закупляються за кошти Глобального фонду. У 2026 році закупівля АРВ препаратів, профілактичних послуг ВІЛ, послуг з догляду і підтримки запланована за кошти державного бюджету, а препаратів для доконтактної профілактики ВІЛ — за кошти Глобального фонду», — зазначили у МОЗ. Також Міністерство підтверджує, що у 2025 та 2026 роках лікування туберкульозу фінансуватиметься коштом державного бюджету та Глобального фонду.
Читайте також: “Мальчік в трусіках”. Як Росія використовує тему дітей для дискредитації України
Значення фінансування
Фінансування державних програм у сфері охорони здоров’я здійснюється переважно коштом державного бюджету України, а основним механізмом залишається Програма медичних гарантій. Проте Міністерство наголошує, що веде активні перемовини з іншими міжнародними донорами та організаціями для залучення додаткових ресурсів:
«Зусилля направлено на розвиток співпраці з європейськими партнерами, включно з Європейською комісією, державами-членами ЄС, а також профільними агенціями та інституціями», — кажуть там. Також вони активно співпрацюють з Глобальним фондом, Світовим банком, ВООЗ та іншими міжнародними структурами.
Попри зусилля МОЗ, відсутність детального плану щодо покриття дефіциту фінансування залишається критичним викликом. Особливо це стосується підтримки програм ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та громадського здоров’я.
«Наразі МОЗ разом з ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» вживає всі необхідні заходи для забезпечення безперервності лікування у сфері ВІЛ попри припинення фінансування з боку USAID», — зазначили там.
Читайте також: Атака на ЧАЕС. Що сталося і які наслідки
Що робити
Припинення фінансування USAID може мати довготривалі наслідки для системи охорони здоров’я України. Найбільш постраждають пацієнти, які отримували життєво необхідне лікування коштом міжнародних програм. Українському уряду необхідно терміново розробити комплексний план заміщення ресурсів, адже без системного підходу ця ситуація може призвести до значного погіршення стану громадського здоров’я та зростання смертності від інфекційних захворювань.
МОЗ визнає проблему та запевняє, що докладає зусиль для її вирішення, проте відсутність конкретного плану дій залишається критичним викликом. Водночас постає питання: чи вистачить внутрішніх ресурсів і міжнародної підтримки, щоб уникнути кризи в охороні здоров’я?
Читайте також: Чому 8 березня – не «день краси та жіночності»
